В промислових холодильниках, де температура може сягати мінус 30 °С, холод поширюється через огороджувальні конструкції. Пара і вода, які знаходяться в ґрунті під фундаментом - замерзають, змінюють геометричні розміри та сприяють руйнуванню фундаменту.
На льодових стадіонах із штучним льодом немає таких низьких температур, але і вони можуть бути зруйновані промерзанням грунту.
Питому потужність для захисту грунту від промерзання не роблять меньше 15 Вт/м², а відстань між нагрівальними кабелями (крок укладання) складає від 30 до 50 см. Тепловтрати (холодовтрати) вниз залежать від теплопередачі підлоги, температури грунту, яка забезпечить відсутність промерзання (зазвичай 2...3 °С) і температури всередині холодного приміщення, або льоду ковзанки. Для визначення теплових втрат скористаємося наступною формулою:
q = K x Δt x 1,3 (Вт/м²)
де:
К = λ/d - коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м² ·°С)
λ - теплопровідність ізоляції, Вт/(м ·°С)
d - товщина теплоізоляції, м
Δt - різниця між температурами всередині і зовні, °С
1,3 - коефіцієнт запасу (+ 30%)
КОНСТРУКЦІЯ ПІДЛОГИ ХОЛОДИЛЬНОЇ КАМЕРИ
Система обігріву передбачається під усіма приміщеннями першого поверху або підвалу з мінусовими температурами внутрішнього середовища, включаючи вестибюлі, коридори, ліфтові шахти що примикають до них.
Система обігріву виконується з окремих секцій нагрівального кабелю, що мають самостійні системи автоматичного регулювання температури грунту. Кожну секцію рекомендується проектувати під однією камерою або під групою камер з подібними температурними режимами.
Для надійної та економічної роботи системи електрообігріву слід використовувати автоматичне регулювання температури грунту в діапазоні 2-3 °С, здійснюване електронними термостатами з виносними датчиками температури. Термостати з датчиками температури встановлюють для кожної секції. Прилади контролю і вимірювання температури повинні забезпечувати точність вимірювань ± 0,5 °С.
З метою забезпечення надійної роботи обігріву ґрунту впродовж всього терміну експлуатації промислового холодильнику Tef який, згідно з ДБН В.1.1.2-14-2009 становить не меньше 50 років, рекомендується крім основного - робочого кабелю, встановити додатковий - резервний кабель. Робота робочого і резервного кабелів повинна бути незалежною.
В якості нагрівача використовують екрановані нагрівальні кабелі, які укладають на залізобетонну плиту або бетонну підготовку товщиною не менше 80 мм з бетону класу не нижче В15 з подальшим влаштуванням цементно-піщаної стяжки або шару сухого піску товщиною не менше діаметра кабелю плюс 20 мм.
Під опорними елементами в холодному приміщенні, стінами та поруч з ними, питома потужність обігріву повинна бути вищою, оскільки тепловтрати через неізольовані бетонні та сталеві конструкції особливо високі.
Укладання кабелю, що гріє, слід проводити змійкою з дотриманням наступних правил:
не допускається перетин кабелю в одній площині;
радіус заокруглення кабелю в місцях його повороту повинен бути не менше його 6 зовнішніх діаметрів;
крок розкладки нагрівального кабелю вибирається з умови забезпечення необхідної електричної потужності і з конструктивних умов в межах 0,3 ... 0,5 м;
відстань від нагрівача до металевих конструкцій і електропроводок загального призначення не менше 200 мм, а до незахищених дерев’яних елементів - не менше 50 мм;
